Рідний край – це місце, де народжується наша душа, де закарбовуються найтепліші спогади дитинства, де кожен куточок сповнений особливого значення. Українська література багата на поетичні твори, які оспівують рідний дім, природу, традиції та любов до Батьківщини. У цій статті ми зібрали добірку віршів від класичних і сучасних українських поетів, які передають глибоку прив’язаність до рідної землі.
Вірші про рідний край
Батьківщина
Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.
Журавлі над лугом
Крилять рівним клином.
Будь природі другом,
Будь природі сином.
Анатолій Камінчук
Українська краса
Краси такої не знайдеш ніколи,
Краса, яка розквітла в Україні,
Втішається зерном родюче поле,
І дзвінко чути співи солов’їні.
Купається роса в зелених травах,
Калина запишалася в намисті,
Гуляє промінь сонця на отавах,
І хвилі в ріках вітер гонить чисті.
Юлія Хандожинська
***
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.
Послухай, як вода шумить —
Дніпро до моря лине, –
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Петро Осадчук
Садок вишневий коло хати,
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Де найкраще місце на землі
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
— Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося здаля:
— Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам’ятай:
Батьківщина — то найкращий край!
Добірка віршів про рідний край від сучасних авторів
Я так свій край люблю несамовито
Я так свій край люблю несамовито –
Сади квітучі, вишиті луги,
Де кольорів весною, мов налито,
В цвіту черемхи сквери й береги.
Зіллюсь з красою Божою медово
В єдине ціле зграйно-молоде…
Заграють скрипалі вгорі казково,
І щастя в душу квітом упаде.
Я буду пить красу травневопінну,
Вдихать повітря чисте й неземне.
Нехай любов глибока і нетлінна
До скону літ не зраджує мене…
Тетяна Лісненко
Моя країна – Україна
Моя країна – ненька Україна!
Ці вимовляю з гордістю слова!
Тут світ чарує пісня солов’їна,
Господар землі густо засіва.
Моя країна – батьківщина жита.
А отже, жити нам у ній віки.
Тільки б навчитись цій землі служити –
Як їй служили славні козаки.
Моя країна сильна і багата –
Це зрозуміли Раша, світ і Бог.
Ми навчимося й правдоньку кувати,
Розбудимо у дітях ту любов,
Що всіх вестиме на борню за волю,
Що, як вода, потрібна для життя.
Й здобудемо для себе гідну долю,
Не буде де «російського сміття»!
Ганна Верес
***
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко
Негода. Наче хвилі у Дніпрі
Негода. Наче хвилі у Дніпрі,
Нуртують чорні хмари угорі.
Бувало також: мряка та імла
Неждано чистий обрій облягла.
Раптом бачиш трепетну блакить —
То український прапор майорить.
Зима настала. Глибоченний сніг
На сквери, площі і бульвари ліг.
Та подивися, друже, у вікно,
Де має жовто-синє знамено.
Ласкавий літній легіт проліта.
Он там цвіте пшениця золота.
Це український прапор — дивоцвіт.
Відбився в ньому неповторний світ.
І чорноморська гожа синява,
І далина мрійлива степова.
Карпати в нім, Донбас, Галичина —
Вся прехороша рідна сторона.
В нім біль народу, гордість, жаль і гнів,
Чекання світлих, радісних часів.
Юрій Загорський
Єдина Україна
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу,
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір’я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
Дмитро Чередниченко
Вірші про батьківський дім
***
Сиджу на сходах рідної домівки,
Вдивляючись у крапельки дощу.
І з трепетом у серці розумію,
Як рідко я буваю тут.
Під крапельки, що падають із хмарки,
Під запах літнього дощу,
Поринув я у спогади дитинства,
Юнацьких літ, що промайнули тут.
Бажання, спогади, – це карусель життя,
Життя, що вже минуло і немає.
Та є сьогодні, завтра, майбуття,
Є час побути поряд біля мами.
Батьківський дім – найбільша доброта,
Це доброта, що нам дана Любов’ю.
Цінуйте батька і матір на віка,
Це перше й найдорожче, що нам дано з любов’ю.
До рідної хати дорога далека
До рідної хати дорога далека,
Та часто так сниться знайомий поріг,
До тата, до мами лечу, мов лелека,
При зустрічі, миттю, впаду їм до ніг.
Спасибі вам, милі, що честь не згубили
І нас заставляли її берегти,
Щоб завжди і всюди сердечно любили
Знайомі і рідні жили, як брати.
Спасибі, хороші, що віру й духовність
Крізь роки жорстокі в собі пронесли.
Що щира повага, людяність і совість
Завжди невід’ємно із вами жили.
Спасибі вам, любі, що ви нас навчили
Повік пам’ятати подвір’я своє,
Щоб землю, де виріс, любити уміли,
Тож дякуєм Богу, що ви у нас є.
До рідної хати дорога далека,
Та часто так сниться знайомий поріг,
До тата, до мами лечу, мов лелека,
При зустрічі, миттю, впаду їм до ніг.
Віктор Геращенко
А батьківська хата на любов багата
А батьківська хата на любов багата
І було в ній стільки щастя і тепла,
В ній звучала пісня радісна й крилата,
І жила там казка, ласка там була…
Мудрий усміх тата, світла пісня мами,
І гостинність щира, ніжність, доброта.
А на свято пахло в хаті пирогами,
І жила там завжди істина проста.
Розлетілись діти, спорожніла хата,
Та лишилась в серці та любов свята,
На яку хатина в нас була багата,
На добро і щирість в будні і в свята.
Хоч нема вже мами, і немає тата,
Залишились в серці їх прості слова,
Те гніздечко рідне, пісня їх крилата
І любов безмежна в серденьку жива.
Надія Красоткіна
Дім дитинства мого
Прохолодні ранки, зоряні світанки
Сонячним промінням світять у вікно.
Та чомусь щоразу незабутня юність
Разом із минулим кличе у село.
Ще здалека бачу свою рідну хату,
Мов сирітка в полі там стоїть одна.
В ній повиростали я і сестра з братом,
Нам усім на скроні сивина лягла.
Золоте дитинство швидко пропливало,
І до школи бігли, як приходив час.
Тут нам зозуленька щастя накувала,
І родина дружня завжди була в нас.
Пам’ятаю батька все життя на фермі,
Працював від ранку він, аж до зорі.
А матуся мила на колгоспнім полі
Важко заробляла трудодні свої.
Я прудке лошатко миттю запрягала,
Коли виганяли в беріг корови.
І не раз бувало з коника злітала,
Що й вінок з кульбаби падав з голови.
У хатині пахло завжди свіжим хлібом,
Рушники барвисті, родовий оберіг.
Хай сюди нас кличе прадідів коріння,
Дороге подвір’я, батьківський поріг.
Нині біля хати затаїлась тиша,
Але найдорожче завжди в пам’ятку.
А коли щовесни розквітали вишні,
Всі ми любувались ними у садку.
Там біля хатини є стара криниця,
В ній вода студенна, рідкісна на смак.
Наберу в відерце, щоб в волю напитись,
Залишу на згадку краплю на вустах. Валентина Леушина
Вуличка мого дитинства
Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи—«Булочна».
Блиск веселої ріки.
Пофарбовані парканчики,
і кульбаби, і коза,
і морозиво в «стаканчиках»,
і фонтанчик, і базар.
Я ходила до дитсадика.
А за мною — котик Лис.
А в зелених палісадниках
синьо півники цвіли.
Пахло кропом з магазинчика,
півень радісно кричав,
а бабусі на ослінчиках
колихали онучат.
А дорослі все балакали
про незрозуміле нам.
І частенько мами плакали.
Бо була тоді війна.
Що таке війна — збагнула я
в літній день біля ріки,
коли небо затягнулося
чорнохмар’ям літаків.
І моя маленька вуличка
спалахнула з краю в край —
школа, біля школи — «Булочна»,
двір, і липи, і сарай.
Як будинки з криком падали
в палісадники лицем!
Я боюсь про це і згадувать.
Я боюсь писать про це.
Я живу на іншій вулиці.
Знову мир. І тиша знов.
В синім небі розгорнулися
паруси новобудов.
Та іноді серце все-таки
озирається назад.
Де дівчатко у беретику?
Де фонтанчик? Де базар?
Школа. Біля школи—«Булочна».
Сквер синичками дзвенить.
Я зітхаю: рідна вуличка
не вернулася з війни.
Ірина Жиленко
Короткі вірші про рідний край для дітей
Сонячний дім
Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»
Андрій Німенко
Наш рідний край
Щоб довелося мандрувати –
Піти по рідній всій землі:
У кожне місто завітати,
У кожнім побувать селі, –
То навіть би за сотню років
Цього б не встигли ми зробить:
Простори в нас такі широкі,
А міст і сіл – що не злічить!
Марія Познанська
Як ти любиш Україну
Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.
Олесь Лупій
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
– Де найкращая земля? –
Журавель відповідає:
– Краще рідної немає!
Платон Воронько
Мати Україна
Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!
Микола Сингаївський
Акровірш
У нас красивий, гарний край:
Квіти, море, річка, гай!
Рідне все: поля, діброви,
А сади які чудові!
Їх краса — це білий цвіт…
Ненька наша, Україна,
Адже ти для нас єдина!
Дмитро Гонтар
Рідний край – це не просто територія, це місце сили, любові й натхнення. Українські поети впродовж століть оспівували його красу, традиції та теплоту родинного дому. Сподіваємося, що ця добірка віршів нагадає вам про вашу малу батьківщину, подарує тепло й пробудить найкращі почуття.
