Сухий плеврит (також відомий як фібринозний плеврит) — це запалення плевральних листків без значного накопичення рідини в плевральній порожнині. При цьому на поверхні плеври відкладається фібрин, що робить її поверхню шорсткою. Саме через тертя запалених листків один об одного виникає характерний больовий синдром. Це захворювання рідко буває самостійним і зазвичай розвивається як ускладнення інших патологій легень, серця чи системних хвороб.
Симптоми та клінічні ознаки сухого плевриту
Сухий плеврит часто є початковою стадією запального процесу в плеврі. Якщо запалення прогресує, воно може перейти в ексудативну форму з накопиченням випоту. Своєчасне виявлення та лікування допомагають уникнути ускладнень і повернути пацієнта до нормального життя за кілька тижнів. Найяскравіша ознака сухого плевриту — гострий, колючий або ріжучий біль у грудній клітці. Біль посилюється при глибокому вдиху, кашлі, чханні, сміху чи навіть поворотах тулуба. Зазвичай він локалізується з одного боку — у бічній або передній частині грудей, може віддавати в плече, шию, спину чи навіть живіт (якщо уражено діафрагмальну плевру).
Характерний сухий, поверхневий кашель, який не приносить полегшення і часто супроводжується болем. Пацієнт намагається дихати поверхнево та рідко, щоб зменшити дискомфорт, через що може з’явитися задишка. Іноді спостерігається підвищення температури тіла до субфебрильних значень, загальна слабкість, пітливість. Під час аускультації лікар чує характерний шум тертя плеври — скриплячий, нагадує хрускіт снігу чи шкіряний скрип. Цей шум посилюється при натисканні фонендоскопом і зникає при затримці дихання. При перкусії змін зазвичай немає, оскільки рідини немає.
Біль при сухому плевриті є одним з найінтенсивніших серед захворювань органів дихання. Якщо біль у грудях раптово з’явився і посилюється при диханні — негайно зверніться до лікаря, щоб виключити небезпечні стани (інфаркт міокарда, тромбоемболію легеневої артерії, пневмоторакс).
Діагностика сухого плевриту
Діагностика починається з ретельного збору анамнезу та фізикального огляду. Лікар звертає увагу на недавні інфекції, травми, системні захворювання. Ключовий момент — аускультація, де виявляється шум тертя плеври. Лабораторні дослідження показують ознаки запалення: помірний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, іноді збільшення С-реактивного білка. Аналізи допомагають виявити причину (наприклад, маркери туберкульозу чи аутоімунних хвороб).
Інструментальні методи:
- Рентген грудної клітки при сухому плевриті зазвичай не показує специфічних змін — рідини немає, тому класичних затемнень не видно. Можна виявити лише непрямі ознаки: обмеження рухливості діафрагми на ураженій стороні, облітерію реберно-діафрагмальних синусів, високе стояння діафрагми, її нерівний контур. Найчастіше рентген допомагає виключити ексудативний плеврит і виявити основне захворювання (пневмонію, пухлину, ТЕЛА).
- УЗД плевральної порожнини — чутливий метод для виключення навіть невеликого випоту.
- Комп’ютерна томографія — застосовується при сумнівних випадках для детальної оцінки легень і плеври.
- ЕКГ — обов’язково для виключення серцевої патології.
Диференційна діагностика проводиться з міжреберною невралгією, міозитом, переломом ребра, стенокардією, інфарктом міокарда.
Ознаки плевриту:
- Гострий біль при диханні та кашлі.
- Шум тертя плеври при аускультації.
- Відсутність рідини в плевральній порожнині.
- Помірні ознаки запалення в аналізах крові.
Лікування сухого плевриту
Лікування спрямоване насамперед на усунення основної причини захворювання. Якщо сухий плеврит — ускладнення пневмонії, туберкульозу чи аутоімунного процесу, призначають етіотропну терапію (антибіотики, протитуберкульозні препарати, глюкокортикоїди). Для зняття болю та запалення застосовують нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен, диклофенак, індометацин). При сильному больовому синдромі можуть призначати протикашльові засоби (кодеїн) та анальгетики. Рекомендують туге бинтування грудної клітки еластичним бинтом, зігріваючі компреси, гірчичники для зменшення болю.
Хворий потребує напівпостільного режиму, обмеження фізичних навантажень. Після купірування гострого періоду призначають дихальну гімнастику для профілактики спайок. У рідкісних випадках рецидивуючого сухого плевриту розглядають хірургічне втручання — плевректомію з декортикацією легені.
Прогноз при сухому плевриті зазвичай сприятливий — за умови лікування основного захворювання повне одужання настає за 1–4 тижні. Важливо не ігнорувати симптоми та вчасно звертатися до пульмонолога чи терапевта. Своєчасна діагностика та правильне лікування дозволяють уникнути переходу в ексудативну форму та хронізації процесу.
