Як проявляється хламідіоз у жінок, чоловіків і дітей

Хламідіоз — одна з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом, спричинена бактерією Chlamydia trachomatis. Ця хвороба часто називають «тихою», оскільки в більшості випадків (до 70% у чоловіків і близько 50% у жінок) вона протікає без явних проявів. Люди можуть роками не підозрювати про інфекцію, продовжуючи передавати її партнерам. Водночас без лікування хламідіоз призводить до серйозних ускладнень, зокрема безпліддя, хронічних запальних процесів та проблем під час вагітності. Інкубаційний період зазвичай становить від 1 до 4 тижнів, після чого можуть з’явитися перші ознаки. Симптоми хламідіозу неспецифічні та легко сплутати з іншими захворюваннями сечостатевої системи.

Як проявляється хламідіоз у жінок

У жінок інфекція найчастіше вражає шийку матки, уретру та сечовий міхур, іноді поширюючись на матку, маткові труби та яєчники. Багато жінок не відчувають жодних змін, але коли симптоми з’являються, вони включають:

• незвичні виділення з піхви (жовті, зеленуваті, з неприємним запахом або слизово-гнійні);
• печіння, свербіж або подразнення в області вульви та піхви;
• біль або дискомфорт під час статевого акту;
• тягнучий біль у нижній частині живота;
• порушення менструального циклу, міжменструальні кровотечі або кров’янисті виділення;
• печіння чи різь під час сечовипускання.

Якщо інфекцію не лікувати, вона може перейти в запалення органів малого таза (ЗЗОМТ), що супроводжується сильним болем, підвищенням температури та ризиком утворення спайок. Це одна з головних причин жіночого безпліддя та позаматкової вагітності.

Симптоми хронічного хламідіозу у жінок

Хронічна форма розвивається при тривалому перебігу без лікування. Прояви стають менш вираженими, але періодично загострюються після переохолодження, стресу, менструації чи ГРВІ. Жінки відзначають періодичний дискомфорт у нижній частині живота, нерегулярні виділення, часті рецидиви циститу чи ендометриту. Хронічний процес призводить до рубцювання тканин, що ускладнює зачаття та підвищує ризик ускладнень під час вагітності.

Як проявляється хламідіоз у чоловіків

У чоловіків хламідіоз переважно вражає уретру, рідше — придатки яєчок чи простату. Близько 70% випадків проходять безсимптомно, але коли ознаки з’являються, вони включають:

• виділення з уретри (прозорі, білі, гнійні або слизові);
• печіння, різь або біль під час сечовипускання;
• свербіж або подразнення в області зовнішнього отвору уретри;
• дискомфорт чи біль у мошонці, яєчках або промежині (при епідидиміті);
• іноді — незначне підвищення температури.

Гострий перебіг може нагадувати гонорею, але симптоми зазвичай слабші. Без лікування інфекція поширюється на придатки яєчок (епідидиміт), викликаючи набряк, біль і підвищення температури. Рідко виникає реактивний артрит (синдром Рейтера) з ураженням суглобів, очей та уретри.

Симптоми хронічного хламідіозу у чоловіків

При хронічній формі симптоми згасають, але періодично повертаються у вигляді слабкого дискомфорту під час сечовипускання, періодичних виділень або тупого болю в ділянці тазу. Хронічний процес може призводити до запалення передміхурової залози, зниження потенції та проблем з фертильністю.

Симптоми хламідіозу у дітей

У дітей хламідіоз найчастіше виникає вертикальним шляхом — від інфікованої матері під час пологів. Ризик зараження новонародженого становить 50–70%, якщо мати не лікувалася. Основні прояви:

• хламідійний кон’юнктивіт (очна форма) — почервоніння, набряк повік, гнійні виділення, злипання вій (з’являється на 5–14 день життя);
• хламідійна пневмонія — кашель, задишка, підвищення температури, часто без вираженої лихоманки (розвивається у 2–3 місяці);
• рідше — ураження вух, носоглотки чи статевих органів.

У підлітків, які вже мають статеве життя, симптоми подібні до дорослих — виділення, печіння при сечовипусканні, біль у животі. Побутовий шлях зараження трапляється рідко, але можливий через спільні рушники чи білизну в сімейних осередках.

Хламідіоз добре піддається лікуванню антибіотиками, але ключ до успіху — своєчасна діагностика та лікування обох партнерів. Якщо ви помітили будь-які з перелічених ознак або входите до групи ризику, зверніться до гінеколога, уролога чи сімейного лікаря для обстеження. Регулярні перевірки та використання презервативів значно знижують ймовірність зараження та ускладнень.