Вірші Михайля Семенка: добірка найкращих творів

Зміст

Михайль Семенко — один із найяскравіших українських поетів, який сміливо ламав літературні стереотипи й відкривав нові горизонти поетичного слова. Його творчість насичена експериментами, незвичайними образами та сміливими формами, що відображають дух футуризму. У цій статті ви знайдете найкращі вірші Михайля Семенка, зокрема його шедеври про кохання, поетичний експеримент “Бі, Бо, Бу”, знаковий вірш “Автопортрет”, а також інші яскраві твори, як-от “Сьогодні”.

Вірші про кохання

***

Білим вінчиком магнолія накрилась.
Пелюстки невинними руками
Просять їх любити, не займати.
І благаючи слізьми запахів плачуть.

Велетенська квітка білим плаєм
Розляглась на глянсуватім листі.
Вогкі ткані мов сукна тонкого
Ритвинами жилок побрались.

На білявих грудях молодої,
Увінчаної спрагою і коханням,
Рожеватий крем живого тіла
Ледве чутно проступає тоном.

Наче тіло ніжне і тужаве
Віддає, не знаючи для кого —
Геть розкинула в жадобі білі ноги
Показати очам таємницю сполу.

Розкриваючи без сорому своє хотіння.
І в мені підводить огненосний гамір.
Роздуває еротичний сполох
У крові моїй білявими ногами.

Доторкнись до неї — то іржа болюча,
Мов проказа бура, її вкриє тіло.
За надмірно-хворобливу пристрасть
Вона болями й тоскою платить.

А краса стискається і бухне
В її персах — пупляху тугому,
Щоб чекання млосне розірвати
У могутній ароматний заклик.

І в потокові тому труйному
Упаде на постіль голова безсила,
І уродиться продовження роду
Насінньова зав’язь — ціль природи.

Пʼєро кохає

Я мовчу 
До тихих затонів своєї душі прислухаюсь 
Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь 
Я смутний 
Я смутний 
Я смутний 
Бо щось душу стиска мов кошмар навісний 
Я веселий 
Бо в смутку є пелюст невмерлий

Я не хочу буть листом осінньо-зотлілим 
Не хочу про зиму зітхать восени 
Хочу бути смілим 
І жду весни

Хочу буть в парку і милій читати Верлена 
Хочу кружляти я з нею у парі в юрмі 
Багнесь ноктюрнів Шопена 
Душу її зрозуміть

Хочу заплющити очі тісніше тісніше 
Душу свою відчувати струнніше струнніше 
Я люблю 
Я люблю 
Я люблю

***

Як мрію світлу і прекрасну
Я образ твій ловлю
Як море любить сонце ясне
Так я тебе люблю

Всю ясність серця що плекаю
Віддам тобі тобі
Відтак я тьми в душі не маю
І не піддамсь злобі.

***

Я завтра з нею знову побачуся
Завтра побачуся
Не багну більше ні думок ні настроїв
З нею коханкою з нею сестрою
Завтра побачуся
Учора було якесь дивне побачення
Дивне розстання
Знов не скінчив знову є щось не зазначене
Мов не кохання
Але ж кохаю я — так
Чому б ходив замислений
і смутно затривожений?
Останні дні знесилений я цілком
знеможений
Певний знак
Семенко скаржиться на ніч і зорі-іскорки
Семенко стоскнений Семенко затривожений
Її душа в очах і в рухах слів
спів вдумливо спогрожений
З повітрям п’ю її — її знайти не міг роки
Я з нею завтра побачуся завтра побачуся
Знову побачуся
Не хочу інших слів думок чекань настроїв
З нею коханкою з нею сестрою
Завтра побачуся.

***

Сю осінь я заблуджусь у муках
Серед жовклого листя заблуджусь у коханні
Я заблуджусь в коханні
Заблуджусь в коханні
В осінніх муках

Ви почуваєте? Моє серце в блуканні
По тихих алеях з опалим листям безрухим
Жовклим безрухим
З листям безрухим
В самотнім єднанні.

Може знайду знайду в осінніх звуках
В осінніх свистах
в тоскнім знайду сподіванні
В тоскнім сподіванні
Тоскнім сподіванні
В осінніх звуках.
Сю осінь я заблуджусь у муках.

Найкращі вірші

Шукачам щастя

Ви, що шукаєте щастя
І ви, що вбачаєте у ньому привид.
Справа в тому, що вам важко розібраться
І тому так багато кривд.
Люди, ви страждаєте,
А який близький і істотний вихід.
То ви мучитесь, що нічого не маєте,
То вам досить крихіт.
Ах, я знаю слово, магічне слово…
Воно ясніше сонця і чорніше тьми.
Люди! Щастя з вами, і як мало для цього мови:
Будьте людьми!

Перста твої

Перста твої
Мої:
Я їх цілував.
Ноги твої
Мої.
Я їх пестив.
Між твоїх стеген
Мох.
Тіло твоє
Моє.
Воно тремтіло.
Ти –
Моя:
Ти віддалась.

Сьогодні

Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси

Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним

Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер

За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.

Місто

Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам.

***

Як гарно почувати, що я — сильний
І що мені належить світ.
Як гарно бачити, що мій шлях — вільний
І що всі біографії — шаржний звіт.

І хто зважиться піти зі мною поруч?
І хто розсміється над безглуздям хмар?
Як весело, коли я опускаю штору,
Як весело, коли зі мною гуляє бульвар.

Як вільно я тримаю руки в кишенях,
Який непримушений мій беззлобний зір.
Ви розумієте? Не має піску в жменях
В гороховім костюмі звір.

Автопортрет

ХАЙЛЬ СЕМЕ НКОМИ
ИХАЙЛЬ КОХАЙЛЬ АЛЬСЕ КОМИХ
ИХАЙ МЕСЕН МИХСЕ ОХАЙ
МХ ЙЛЬ КМС МНК МИХ МИХ
СЕМЕНКО ЕНКО НКО МИХАЙЛЬ
СЕМЕНКО МИХ МИХАЙЛЬСЕ МЕНКО
О СЕМЕНКО МИХАЙЛЬ!
О, МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО!

Трагічний фінал

Як і багато інших діячів української культури того часу, Семенко став жертвою сталінських репресій. У 1937 році його було заарештовано й розстріляно за звинуваченням у «антирадянській діяльності». Його життя обірвалося, але творчість залишила значний слід в історії літератури.

Михайл Семенко – це символ новаторства та сміливості в українській літературі. Його футуризм відкрив двері до експериментів зі словом і формою, а його твори стали викликом традиціям і натхненням для майбутніх поколінь митців. Незважаючи на трагічний фінал, Семенко залишається знаковою постаттю, яка уособлює пошук нового в мистецтві.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *