Діалекти — це особливі варіанти мови, характерні для окремих територій чи груп людей, що мають унікальні слова, вирази та акценти. Вони виникають через культурні, історичні та географічні відмінності, збагачуючи мову та додаючи їй глибини й колориту. Діалектизми, або діалектні слова, — це слова чи вирази, що використовуються лише в окремих регіонах і можуть значно відрізнятися від загальноприйнятих форм.
Українські діалекти цікаві та різноманітні. Їхні особливості не лише відображають побут та звичаї, а й створюють унікальний зв’язок між мовою і культурою певних регіонів України.
Діалекти української мови та їхні особливості
Українська мова є багатою та різноманітною завдяки великій кількості діалектів, що виникли історично на території України та збереглися донині. Діалекти відображають особливості культурного життя, побуту та традицій різних регіонів, і їх вивчення дозволяє глибше зрозуміти багатство мовної спадщини нашого народу. В Україні виділяють три основні групи наріч — Північне, Південно-західне та Південно-східне, — кожне з яких поділяється на окремі діалекти, а ті в свою чергу на говірки. Нижче наведені описи основних наріч, діалектів та говірок з їх характерними особливостями.
| Наріччя / Діалект | Говір | Особливості | Поширення |
| Північне наріччя | Охоплює говірки Полісся, зберігає архаїчні слова і форми, аналогічні білоруським. | Чернігівська, Київська, Житомирська, Рівненська області | |
| Східнополіський діалект | Лівобережно-поліський говір | Збереження давніх фонетичних рис та архаїзмів, вимова “и” замість літературного “е”. | Чернігівська, частина Сумської області |
| Середньополіський діалект | Правобережно-поліський говір | Характерна вимова звуку “ґ”, слова типу | Житомирська, Київська області |
| Західнополіський діалект | Волинсько-поліський говір | Збереження старовинних форм і слів, наприклад, “бульба” (картопля), “грубка” (піч). | Рівненська, Волинська області |
| Південно-західне наріччя | Багатство лексики сільського та гірського побуту, запозичення з польської, угорської та румунської мов. | Західні області України | |
| Галицько-буковинський діалект | Лемківська, Бойківська, Русинська говірки (часто ототожнюють з лемківською) | Багато діалектизмів, пов’язаних з місцевими звичаями, побутом, природою (польський, австрійський та румунський вплив) | Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області |
| Наддністрянський діалект | Використання польських та латинських слів, особливості у вимові. | Тернопільська, Івано-Франківська області | |
| Покутсько-буковинський діалект | Надпрутський говір | Вплив румунської мови; слова: “гальба” (велика кружка), “ток” (сінник), “лементувати” (кричати). | Чернівецька область |
| Гуцульський діалект | Східнокарпатський, Закарпатський говір | Мелодійність, лексика гірського побуту, угорський, словацький та румунський вплив | Івано-Франківська, Закарпатська області |
| Волинсько-подільський діалект | Подільський діалект, Волинський діалект | Широке використання польських запозичень, специфічні форми слів і вимова | Хмельницька, Вінницька області |
| Південно-східне наріччя | Найближчий до літературної української мови. | Центральна та Східна Україна | |
| Середньо-наддніпрянський діалект | Побутова лексика, специфічні форми заперечень і зменшувальні форми. | Київська, Черкаська, частково Запорізька та Кіровоградська області | |
| Слобожанський діалект | Вплив російської мови; слова: “жупан” (куртка), “старий” (чоловік). | Харківська область, частково Луганська область | |
| Степовий діалект | Лексичні й граматичні риси під впливом переселенців з різних регіонів і сусідніх країн. | Одеська, Херсонська, Миколаївська, частково Дніпропетровська та Донецька області | |
Діалекти південно-західного наріччя та говірки української мови
Діалекти Західно-українського наріччя становлять надзвичайно різноманітну частину мовної мапи України, що поєднує численні унікальні риси, лексичне багатство та яскраві мовні традиції. Вони відзначаються не лише великою кількістю запозичень з мов сусідніх народів, як-от польської, угорської, румунської та німецької, але й збереженням давніх українських архаїзмів, які зникли з сучасної літературної мови. Особливо цікаво, що кожен діалектний регіон має свою виразну культурну самобутність, де діалектні слова часто несуть емоційний відтінок, гумор або особливе ставлення до предметів побуту. Різні говірки західних діалектів містять багатий пласт лексики, пов’язаний з побутом, сільським господарством та гірським життям, що надає мовленню західних українців образності та колориту. Дослідження західних діалектів дозволяє глибше зрозуміти історичні та культурні впливи, що формували українську мову на цих землях, і розкрити унікальні мовні особливості кожного регіону.
| Літературне слово | Буковинський діалект | Галицький діалект | Гуцульська говірка | Закарпатський діалект | Подільський діалект |
| Взуття | Капці | Черевики | Постоли | Постоли, Мешти, Лахи | Черевики |
| Кіт | Коцур | Кіт | Мацур | Котик | Кіт |
| Сковорідка | Жарівка | Пательня | Плитка | Плитка | Пательня |
| Сірники | Цмаль | Шпіли | Підпалок | Шваблики | Сірники |
| Картопля | Картопля, Бараболя | Бараболя | Крумплі | Крумплі | Бульба, Бараболя |
| Айва | Галамой | Айва | Квинка | Квинка | Айва |
| Торба | Тайстра | Торба | Тайстра | Торба | Торба |
| Одяг | Шмаття | Одіж | Шмати | Одежина | Одіж, Одежа |
| Півень | Кугут, Півень | Когут | Когутик | Когут | Когутик, Півень |
| Кабан | Кнур | Кнур | Кабан | Кнур | Кнур, Хряк |
| Відро | Баняк, Казан | Цеберко | Діжка | Берняга | Баняк |
| Хлопець | Хлопець, Хлопака | Хлоп, Хлопець | Легінь | Хлопець | Хлопець |
| Деруни | Пляцки, Картопляники | Тертюхи, Кремзлики | Бараболяники | Товшні, Деруни | Тіртюхи, Деруни |
| Чашка | Філіжанка, Кухлик | Горнятко | Горнятко | Чаша | Горнятко |
| Велосипед | Ровера | Ровер, Бісіклет | Бєрва | Біціґлі, Лайба | Ровер |
| Каструля | Горнець, Баняк | Баняк | Горнець | Лаховка | Баняк |
Діалекти північного наріччя та говірки української мови
Північне наріччя української мови, зокрема його діалекти та говірки, є багатим на архаїчні форми, що відображають історичні особливості цієї частини України. Слова і вирази, характерні для цих говірок, зберігають частину колишньої мовної традиції, що робить їх цікавими для вивчення і порівняння з літературною мовою. Північні говірки також мають особливості фонетики та лексики, що відрізняють їх від інших українських наріч.
Характерні слова для північного наріччя (Східнополіський, Західнополіський, Середньополіський діалекти):
- Буська, боцун, бузьок– лелека;
- Кузік – гудзик;
- Ясниця – веселка;
- Цмоквине, багно, чаква – болото;
- Цмаль, кресало – сірники;
- Гурок – огірок;
- Тіснота – тісний простір;
- Лахміття – лахміття, старий одяг;
- Куделя – прядиво з льону;
- Стьога – стежка;
- Морочнина, драга – трясовина.
Діалекти південно-східного наріччя та говірки української мови
Південно-східний діалекти мають яскраві лексичні, фонетичні та граматичні особливості, які зумовлені як історичними, так і культурними контактами з російською та іншими мовами. Ці говірки зберігають цікаві архаїчні слова і вирази, а також мають певні відмінності від літературної української мови. Місцеві варіанти слів додають колориту та різноманіття українській мові в цьому регіоні, роблячи її більш унікальною і багатою.
Південно-східне наріччя української мови охоплює говірки, поширені на південному сході України, зокрема в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській, Луганській, Донецькій областях, а також на сході Криму. Це наріччя зазнало значного впливу з боку російської та кримськотатарської мов, оскільки в цих регіонах протягом тривалого часу існували різноманітні культурні та мовні контакти з іншими народами.
Характерні слова для південно-східного діалекту (Середньо-наддніпрянський, Слобожанський та Степовий говір):
- Комиш – очерет;
- Мимрі – карман на одязі;
- Кохта, баска – кофта;
- Веломашина – велосипед;
- Тремпель – вішак;
- Тормозок – їжа, яку беруть на роботу;
- Локон – плойка;
- Будяк – бур’ян;
- Чинка – лезо;
- Порожняк – нісенітниця, дурниця;
- Кіндейка – службове приміщення;
- Ампулка – стрижень ручки;
- Реміняка – пояс;
- Кобушка – глечик.
Різниця між наріччям, діалектом, говіркою і суржиком
Наріччя, діалект, говір і суржик — це терміни, які часто використовуються в мовознавстві для позначення різних варіантів мови, які мають специфічні ознаки залежно від географічного, соціального чи іншого контексту. Однак ці поняття часто плутають, тому важливо розібратися, чим вони відрізняються один від одного.
Наріччя
Наріччя – це велика територіальна одиниця мовної варіативності, яка включає кілька діалектів, що мають спільні ознаки. Наріччя є основною формою мовної варіативності в межах певної мови, і зазвичай вони відповідають великим географічним або культурним одиницям. В українській мові є кілька наріч: південне, південно-східне, південно-західне, східне, західне, північне. Вони складаються з різних діалектів і відрізняються між собою фонетикою, лексикою, граматикою.
Діалект
Діалект є частиною наріччя, яка має специфічні мовні риси і обмежена певною територією. Вони можуть відрізнятися лексикою, граматикою, фонетикою та іншими мовними особливостями, але в той же час вони залишаються зрозумілими носіям літературної мови, також можуть бути поділені на піддіалекти або говірки.
Говір
Говір (говірка) – це ще більш локальна одиниця варіативності, ніж діалект. Він має особливі риси, які відрізняють його навіть від діалекту, до якого він належить і часто його можна пов’язати з певним населеним пунктом або навіть селищем. Говірки зберігають специфічні мовні риси, які можуть не бути зрозумілими носіям інших говірок того ж діалекту.
Суржик
Суржик є змішаною формою мови, яка виникає в результаті контакту двох мов. В українському контексті суржик — це змішування української та російської мов, коли в мові з’являються елементи з обох мов, не завжди зберігаючи граматичні правила обох. Суржик є ненормованою мовною формою, що може мати різний ступінь впливу російської мови в залежності від регіону чи соціального середовища.
Таким чином, різниця між наріччям, діалектом, говором та суржиком полягає у рівні мовної варіативності та територіальному обсязі. Наріччя — це найбільша одиниця, діалект — це частина наріччя, говір — ще більш локалізована одиниця, а суржик — це змішування мов, що є результатом контакту двох мовних систем.
Як визначити діалектні слова?
Діалектні слова визначаються через їхню обмеженість у використанні: вони зрозумілі та природні лише для жителів конкретного регіону. Вони можуть бути архаїчними чи навпаки новоутвореними в певній місцевості, не маючи аналогів у літературній мові. Діалектні слова також легко розпізнати за їхньою звуковою формою, специфічними закінченнями, а інколи — незвичним значенням у порівнянні з загальновживаними словами. Наприклад, слово “пляцок” для західноукраїнців означає “пиріг”, тоді як на сході його навряд чи зрозуміють. Діалектні слова можуть мати різне походження: слов’янське коріння, вплив сусідніх мов або унікальні місцеві трансформації.
Чому важливо знати про діалекти?
Вивчення діалектів дозволяє зберегти мовну спадщину України, зокрема слова і вирази, що відображають життя та традиції різних регіонів нашої держави. Діалекти та говірки є основою мовного розмаїття та унікальною рисою української культури. Вони також є важливим матеріалом для літератури та фольклору, адже багато письменників і поетів, як Іван Франко, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Леся Українка, Улас Самчук та багато інших митців використовували діалектизми, щоб надати своїм творам автентичності.
